Як співпраця у ланцюгу постачання сприяє сталому розвитку та конкурентним перевагам

Крістіан де Буа-Редон, засновник Sparknews, письменник і соціальний підприємець, розповідає, як співпраця у ланцюгу постачання може змінити підходи як до сталого розвитку, так і до прибутковості бізнесу.
Від спільного використання вантажівок до перевезень баржами — компанії, які об’єднують ресурси й запроваджують прозорість, можуть суттєво скоротити викиди, зменшити витрати та отримати конкурентну перевагу.

Спільне використання ресурсів — складів, вантажівок тощо — є одним із найефективніших способів декарбонізації та зниження витрат. Оптимізація завантаження вантажівок може скоротити до 30% витрат і викидів CO₂ за мінімальних інвестицій, тоді як електровантажівка коштує у п’ять разів дорожче за звичайну. Потенціал таких практик і досі значною мірою не використано. Важливо переконати клієнтів сприймати подібні ініціативи як маркетингову перевагу, подібно до того, як зараз активно просувають повідомлення “ми використовуємо електротранспорт”.

Наприклад, для ритейлера Carrefour оптимізація заповнення вантажівок могла б дати набагато більший екологічний ефект, ніж перехід на електричні чи біогазові транспортні засоби. На жаль, цей підхід часто недооцінюють, бо його складніше “продати” з точки зору маркетингу. Тому потрібно розробляти чіткі аргументи, які підкреслюють вигоди спільного використання ресурсів і транспортної оптимізації, — це потребує тісної співпраці логістичних операторів із клієнтами для правильного донесення цінності таких рішень.

Побудова довіри потребує прозорості впливу на довкілля. Компанії FMCG і ритейлери мають надавати достовірні дані про вуглецевий слід своїх продуктів і послуг. Така відкритість допомагає об’єднати учасників навколо спільних цілей і підвищує відповідальність. Серйозною проблемою залишаються обмежені прибуткові маржі логістичних операторів, які ускладнюють великі інвестиції в декарбонізацію.
Тому потрібні системи співпраці, підтримані регуляторними та економічними стимулами, щоб розподілити відповідальність і витрати справедливо між усіма сторонами.

Яскравий приклад — проект FM Logistic з метро Мадрида. Замість того щоб доставляти товари вантажівками до центру міста, товари завантажують у вагони метро, які стоять на околицях уночі, ще до початку ранніх рейсів. Вранці ці потяги привозять вантажі до центру міста, де вони розподіляються засобами останньої милі. Цей підхід суттєво зменшує кількість вантажівок, затори й викиди CO₂, водночас оптимізуючи витрати.

Інший приклад — доставка баржами по Сені в Парижі для мереж Franprix і Monoprix.
Вантажівки доставляють товари до околиць, далі баржі транспортують їх у центр міста, де продукція розподіляється локально. Результат — економічна вигода та екологічна ефективність.

Такі технології можуть допомагати оптимізувати маршрути і зменшувати порожні рейси.
Наприклад, спільна цифрова платформа може з’єднувати перевізників, які мають вільні транспортні потоки, із бізнесами, що потребують перевезення по тому ж маршруту — своєрідний “карпулінг” (спільне використання транспорту). Це дозволило б значно скоротити викиди. Головна проблема — фрагментація систем: без єдиної платформи ефективність розсіюється. Створення єдиної, добре фінансованої платформи, до якої зобов’яжуть підключитися всі транспортні компанії на рівні ЄС, могло б стати вигідним для всіх: перевізників, клієнтів і довкілля.

Штучний інтелект також має великий потенціал у логістиці: він може допомогти визначати оптимальні місця для складів, обирати ефективні транспортні моделі й оптимізувати маршрути доставки. Це може бути реалізовано у форматі кооперації — співпраці навіть між конкурентами заради спільної ефективності.

Регуляторні норми відіграють ключову роль у вирівнюванні підходів компаній до сталих практик. Наприклад, вуглецевий податок, що базується на швидкості доставки або типі транспорту, міг би стимулювати бізнес обирати менш вуглецево-інтенсивні рішення.
Доставка за одну годину має у десять разів більший екологічний вплив, ніж за 24 години, а навіть добова доставка значно шкодить більше, ніж тижнева.
Оподаткування таких сервісів відповідно до їхнього впливу допоможе фінансувати екологічну трансформацію логістики й одночасно зменшити непотрібне споживання.